В наступний час в Одеському регіоні функціонує єдиний Одеський Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер.

Організація лікарського контролю за особами, що займаються фізкультурою та спортом у місті Одесі відноситься до перших післяреволюційних років. Уже у 1918 році в Держспортклубах, організовуваних на базі існуючих тоді дореволюційних спортивних установах “Сокол”, “Турнферей”, “Маккабі”, працювали по лікарському контролю лікарі Петропавловський, Камінський, Гальперін та ін..OVFD_002_01. Перший кабінет лікарського контролю над школярами, що займалися фізкультурою в м. Одесі був організований при одній з поліклінік Центрального району у 1925 році. Лікарем кабінету був Петропавловський. У 1927 році при науковій лабораторії Міської ради фізкультури був організований кабінет лікарського контролю, який являвся методичним центром по лікарському контролю над особами, які займалися фізкультурою. В кабінеті лікувального контролю при лабораторії, окрім надання практичної допомоги лікарям, які працювали в кабінетах лікувального контролю, проводилась велика науково-дослідна робота. Широко застосовувались антропометричні та функціональні методи досліджень. Лікарями Пожидаєвим М.В. та Бєлой П.И., які працювали в кабінеті лікарського контролю, при лабораторії були розроблені стандарти фізичного розвитку дітей та підлітків- мешканців Одеси. Вони були опубліковані у збірнику “Вопросы физической культуры в научном освещении» 1932р.

Велике значення стандартів, розроблених на той час, було в тому , що сб`єктами досліджень були діти які пережили труднощі тяжких 20-22 років.

У 1925 році при Міській раді фізичної культури була організована лікарська секція (голова Я.І. Камінський), до якої входили лікарі кабінету лікарського контролю та ряд ведучих методистів фізкультури (Епштейн О.А., Наумов К.А.). Секція обговорювала питання лікувального контролю в школах та спортивних секціях при клубах і спортивних союзах, питання організації лікувальних спостережень на змаганнях, методики викладання фізичної культури і використання її з лікувальною метою. Це був прототип наукового товариства по лікувальній фізкультурі, лікувальному контролю і спортивній медицині, яке було організовано 1960 році. Першим головою товариства був Корабльов Н.В. Науково-дослідна лабораторія при Міській раді фізкультури пізніше (у 1930році) увійшла до складу Всеукраїнського науково-дослідного інституту фізичної культури в якості Одеської філії. В лабораторії були відділи та кабінети по питанням :<br /> Лікарського контролю – лікарі Пожидаєв, Бєлая.<br /> лікувальної фізкльтури – лікар Камінський. Корегуючої гімнастики – лікар Фішер. Кліничний відділ у якому під керівництвом доцента Лурьє вивчалися питання фізіології фізичних вправ. Початок використання засобів фізичної культури з лікувально-оздоровчою ціллю в Одесі відноситься до 1924-25рр.. Перший дослід використання фізичних вправ з лікувальною ціллю був проведений у 1924р лікарем Камінським Я.І. в санаторному відділі Одеського військового шпиталю, де знаходились хворі реактивним неврозом, виздоровлюючі після перенесених травм та захворювань внутрішніх органів. З хворими проводилась ранкова гімнастика, спеціальні вправи по особливим комплексам в залежності від захворювань. Досвід дав дуже позитивний результат і в 1925 році лікувальна фізкультура була введена в 4 –х санаторіях різного профілю Одеського курортного управління.

Видатні одеські курортологи (професор Є.Л. Брусіловський, проф. Н.І. Коффер, лікар І.Б. Серебряников і др.) позитивно оцінили ефект лікувальної фізкультури.

На V Всесоюзному курортному з`ізді в м. П`ятигорську в 1925 році був представлений доклад лікаря Я.І. Камінського “Досвід використання лікувальної фізкультури на курортах і методика дозування фізичних вправ”. В резолюції з`їзду указувалось на доцільність широкого використання лікувальної фізкультури на курортах та в санаторіях. З цього моменту лікувальна фізкультура почала швидко розвиватися на Одеських курортах. Одночасно з лікувальною роботою проводилось нукове обгрунтовання комплексів фізичних вправ в сполученні з іншими лікувальними засобами. Лікарем Камінським Я.І. та проф. Брусиловським у 1926році вперше були використані фізичні вправи для лікування анкілозуючого спондільозу на Куяльницькому лимані. Лікарем Каменським Я.І. і доц. Лурьє Г.С. були детальніше розроблені показання та протипоказання для застосування лікувальної фізкультури при ряді захворювань. Відповідна інструкція служила для лікарів орієнтиром при відборі хворих для занять.<br /> У 1926 році при Курортному управлінні був організований кабінет корегуючої гімнастики та лікувального масажу (лік.Фішер А.Г), в подальшому увійшовший до складу Одеської філії НДІ фізкультури. У 1927році був організований 1-й кабінет лікувальної фізкультури типа гімнастичної зали зі шведськими приладами в Лермонтовському курорті.

Важливу роль у розвитку лікувальної фізкультури зіграла філія Всеукраїнського НДІ фізкультури (директор-доцент Я.І. Камінський, зав.лікувальним сектором професор Лур`є Г.С.)

Тут проводилась наукова робота по обгрунтовуванню та удосконаленню методики лікувальної фізкультури., розроблялися питання лікарського контролю над спотрсменами вищого розряду. В багатьох випадках для пропагування лікарської фізкультури допомогали свята фізкультури, які щорічно проводилися на Одеських курортах. Викладане вищє визначило ведучу роль Одеси в розвитку лікувальної фізкультури на Україні. Поряд з розвитком лікувальної фізкультури на Одеських курортах, вона почала використовуватися в лікувальних закладах. Розвиток лікувальної фізкультури проходив у такій послідовності: Для хворих функціональними неврозами (Приморський курорт, “Аркадія”, “Лермонтовський”) - з 1925 року. Для хворих кістково-суглобовими захворюванням та захворюванням периферічної нервової системи (Куяльницький лиман) – з 1925 року. Для хворих серцево-судинними захворюваннями (кардіологічні санаторії) – з 1929 року. Для хворих на туберкульоз легень та кістково-суглобним (Тубінститут, Тубсанаторій) – з 1931 року. В терапевтичній кліниці - з 1932 року. В хірургії (Військовий шпиталь) – з 1932р., кліника Медінституту – з 1934 року. Початок роботи по лікувальній фізкультурі в Одеському медінституті відноситься до 1927 року, коли по указу Наркомздраву СРСР були організовані так звані курси фізкультури.. У 1932р. курси були реорганізовані в кафедри фізкультури, які проводили роботу не тільки по фізичній культурі та спорту , а також по лікарському контролю та лікарській фізкультурі. Першим завідуючим кафедрою у 1932р. був лікар Камінський. Розвиток лікарської фізкультури в довоєнному періоді характеризувалося розширенням кількості кабінетів санаторно-курортної системи, збільшенням кількості охоплених цим методом хворих, уточненням та розширенням показань для використання лікувальної фізкультури при різних захворюваннях. Метод лікувальної фізкультури в той час знайшов визнання у лікарів-клініцистів та лікарів-практиків, а потім його авторитет піднявся і підтвердився великим досвідом у Великій Вітчизняній війні.

В післявоєнні роки, коли по всій країні почали організовуватися лікарсько-фізкультурні центри по координації та розвитку лікарсько-фізкультурної служби

У м.Одесі спочатку при Міськраді, а потім при Обласній клінічній лікарні , у 1946р. був утворений Обласний лікарсько- фізкультурний центр. Бувши невеликим відділом Обласної лікарні та не маючи достатньої материальної та фінансової бази, Обласний лікарсько-фізкультурний центр, проводив велику організаційно-методичну та практичну роботу по введенню та розвитку лікарського контролю і лікувальної фізкультури в медичних закладах м. Одеси та області. Організаційна робота на перших порах зводилась до створення та укріплення мережі лікарсько-фізкультурних кабінетів при міських поліклініках, лікарнях, великих районних лікарнях області, ДСТ, відомствах. Так, в період з 1948 по 1952рр (рік реорганізації Центра в диспансер) було організовано 9 кабінетів лікарського контролю та лікувальної фізкультури в поліклініках м. Одеси та області, з них 2 в районах області при райлікарнях (м. Ананьєв, м. Первомайськ), 4 кабінета лікувальної фізкультури (в Облклінлікарні, НДІ туберкульозу),а також 3 кабінета корегуючої гімнастики в дитячих медоб`єднаннях Жовтневого, Центрального, Іллічівського районів. Окрім того , були організовані лікарсько-фізкультурні кабінети в добровільних спортивних товариствах, відомствах Водздороввідділу та Сануправління залізничної дороги. Всього 16 кабінетів. Відмічено, що умови праці Обласного лікарсько-фізкультурного центру, як відділу обласної лікарні, були незадовільні. Свого приміщення він не мав, а займав 1 кабінет при одній з поліклінік м.Одеси, при цьому місце його знаходження часто змінювалося, оснащення було недостатнім, кадрів було мало. За таких умов подальший розвиток лікарсько-фізкультурної служби в м. Одесі гальмувалося. Обласний лікарсько-фізкультурний центр з 1 липня 1952р. був реорганізований в Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер 1V категорії (головний лікар Пихно П,Т., зав. кабінетом лікарського контролю Неміровська А.Г.) рішенням ісполкома Обласної ради народних депутатів та наказом Облздраввідділу. З 1953р. була підвищєна категорія диспансеру, він був переведений в другу категорію, яку мав до 1.06.66 року. З 1.06.66р. диспансер переведений до 1 категорії з 10 лікарськими посадами та 35 штатними посадами (рішенням Ісполкома Одеської Облради депутатів працюючих).

У вересні 1969 р диспансер переведено у приміщення по вул.Л.Толстого №2.

Керівники : ( Немировська А.Т ) – з 1954р до 1979р. Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР № 48 від 23.01.1980р диспансер переведено у приміщення по вул.2-й Куликовский пров., 4. З 1979-2014рр. КУ «Одеський Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер» очолює Коротинський Валерій Іванович. Має підготовку та сертифікат спеціаліста за спеціальностями «Організація охорони здоров'я та громадське здоров'я», «Ортопедія-травматологія». Протоколом від 20.12.12. № 52 прийнято рішення видачі Ліцензії на право проведення медичної діяльності. Провідні фахівці : Антоненко Г.Ф., Печонкіна О.І., Абоимов К.Ю., Шипунова Г.М. За минулі роки значно змінилися умови та об`єм роботи диспансера. Організація самостійного лікарсько-профілактичного закладу нового типу – Обласного лікарсько-фізкультурнрго диспансеру на багато розширила можливості в покращенні організаційно-методичної та практичної роботи по спортивній медицині та лікувальної фізкультурі. Одеський обласний лікарсько –фізкультурний диспансер єдиний в Одеському регіоні, який здійснює організаційно-методичне керівництво лікарсько-фізкультурною службою в області. Здійснює медичний контроль за всіма категоріями осіб, які займаються фізичною культурою та спортом в місці та області, дошкільними, шкільними закладами, ПТУ, Технікумами, інститутами, спортивними школами, медико-біологічним забезпеченням збірних команд та їх резерву, лікувально-профілактичними заходами за всіма категоріями осіб, які займаються фізкультурой та спортом. Допуск осіб до занять фізичною культурою і спортом здійснює лікар із спортивної медицини. Метою диспансеру є визначення стану здоров’я, фізичного розвитку і функціонального стану організму осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, а також здійснення профілактики і діагностики захворювань, організацію та проведення відновлювального лікування (реабілітації) після травм, операцій, захворювань спортсменів, осіб, які займаються фізкультурою, та інших верств населення методами лікувальної фізкультури, терапії, хірургії тощо. Служба вирішує задачі не тільки медичного, а й соціального значення – забезпечення оздоровлення нації та формування засад щодо здорового способу життя засобами фізичної культури, прикладом досягнень українських спортсменів. В своїй структурі диспансер має наступні підрозділи: відділення спортивної медицини дорослих, відділення спортивної медицини дітей віком до 14 років, кабінет спеціалістів (отоляринголог, невропатолог, офтальмолог), кабінет функціональної діагностики, клініко -діагностична лабораторія, стоматологічний кабінет, кабінет масажу, хірургічний кабінет, кабінет ЛФК, фізіотерапевтичний кабінет, спортивна зала, рентген -кабінет, оргметод- кабінет. Штатне забезпечення Служби визначене штатними нормативами, затвердженими наказом МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 “Про штатні нормативи і типові штати закладів охорони здоров’я” і включає посади: “лікар зі спортивної медицини”, “лікар з лікувальної фізкультури, “лікар з лікувальної фізкультури та спортивної медицини”, “завідувач відділенням (кабінетом)”, “медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури”.

Під постійним наглядом знаходяться спортсмени інваліди, яким двічі на рік проводять диспансерізацію в полному об`ємі, а також реабілітаційні заходи.

До того ж до диспансеру прикріплені артисти оперного театру, театру оперети, цирку, ветерани спорту. Лікувальна фізкультура використовується в якості лікувального заходу та являється важливим етапом функціональної, відновлювальної терапії, знайшла широке використання в комплексному лікуванні спортсменів та хворих різного профілю. Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, окрім практичної роботи, регулярно проводить семінари, курси, інструктажі для лікарів та середнього медперсоналу загальної лікувальної практики по питанням лікарського контролю та лікувальної фізкультури, заходи по підвищенню кваліфікації викладачів фізвиховання та тренерів, лекції та бесіди для фізкультурників та населення. Адміністрація диспансера організувала в поліклініках кабінети по лікувальному контролю з орієнтацією населення по вибору толерантних фізичних навантажень після перенесених хвороб, травм для скорішої реабілітації. Впроваджено метод варіаційної пульсографії для особистого тестування в різних видах спорту. Модифіковано Гарвардський степ-тест з додатковим третім навантаженням з максимальною можливістю, з графічним зображенням кривої функціонального стану та розрахунком МПК. Об`єм лабораторних досліджень спортсменів- збірників був розширений до 63 фракцій. Впроваджено метод визначення функціонального стану спортсменів при електрокардіографічному дослідженні (по Бутченко). Диспансер працює в тісному контакті з кафедрою спортивної медицини та валеології Одеського державного медичного універсітету, науково-медичним товариством по спортивній медицині та лікувальній фізкультурі.